Про маленьку віру (Мар. 9:23; Луки 17:6)
Крапля води є такою самою водою, як і цілий океан. Це дуже маленька часточка води, але за своєю властивістю - це така сама вода, як і кожна
інша.
Так само є і з вірою. Маленька віра є такою самою вірою, як і велика. Але зрозуміло, що велика вода може робити великі діла, а мала того не зробить. Так і велика віра може робити великі діла, а мала на них не відважиться.
Про віру вчених (Прит. 21:30)
Коли німецький доктор філософії Деніфт у своїй праці "Релігія природознавців" задумав з'ясувати ставлення найвідоміших природознавців до Бога, то він написав листи з запитаннями до 267 дослідників природи. І виявилося, що 242 з них визнали себе віруючими в Бога, 20 байдуже ставилися до Бога і лише п'ять осіб виявили себе матеріалістами, ворожими до Бога.
Іншими словами це можна так означити: два відсотки категорично відкидали віру, шість відсотків байдуже ставилися до віри, а 92 відсотки, тобто, величезна більшість, були рішучими визнавцями віри в Бога.
Напевно було б те саме і з науковцями інших ділянок науки, коли б їм хтось написав подібну анкету. А тому неправдою є, що деякі неуки чи недоучки, обороняючи своє безбожництво, посилаються на науку, мовляв, наука довела, що Бога нема.
Яка наука? Два відсотки? Щоправда, сьогодні науковці з країн із матеріалістичними урядами не мають волі й не можуть вільно висловлювати своїх переконань, то відсоткова картина могла б бути іншою. Але факт є фактом, що найкращі науковці світу завжди були віруючими у Бога.
При видиму проповідь (Мат. 8:10; Як. 2:18)
Одного разу багатий китаєць прийшов до місіонера й заявив, що він хоче стати християнином. Той запитав його, яка проповідь особливо переконала його.
Китаєць відповів: "Я твою проповідь бачив, а не чув. Один із моїх сусідів був раніше гірким п'яницею, пострахом для всіх, хто його знав. А тепер та людина через віру в Христа не тільки перестала пити, а зробилася тихішою від усіх сусідів. Ось я й хочу прийняти таку віру, яка
чинить подібні чуда".
Так, це правда, що видима проповідь як у нашому власному житті, а також у житті тих, кому ми проповідуємо, найскорше людей переконує в тім, що наша віра є правдива. І, навпаки, якщо наша віра тільки чутна, а не видима, то мало користі вона принесе.
Про бабусину віру (Мат. 15:28)
Одна старенька бабуня опинилась у критичному матеріальному становищі. Не знаючи, що робити, вона звернулася до Бога з благанням про допомогу. Заспокоєна надією на Бога, бабуся заснула. І ось їй приснилося, що хтось наче сказав, що рано вона має вийти на вулицю і в першого перехожого попросити допомоги. Сон був таким виразним і ясним, що бабуня не завагалася так зробити, як приснилося.
Вийшовши на вулицю й зустрівши молодого чоловіка, жінка пояснила йому своє становище та розповіла про сон, просячи одночасно допомоги.
Але той чоловік сказав: "Ех, бабуню,ваш Бог помилився. Я ж студент і сам нічого не маю".
- Ні, молодий чоловіче, Бог не може помилятися, ви таки мусите мені помогти!
Студент, виведений трохи з терпіння, вивернув усі кишені, щоб довести бабуні, що там нічого немає. І нараз, з останньої кишені випала на стежку срібна монета. Де вона там взялася, він і сам не знав. Чоловік просто злякався від несподіванки. Він підніс монету вгору та сказав: "Так, бабуню, ваш Бог не обманув вас; значить, Він є правдивим Богом", - і віддав бабуні монету.
Чи готові були б і ми так довіритися Богові, як та бабуня? Є ж бо написано, що "віруючий в Нього не буде посоромлений".
Про нове серце (Єр. 24:7; Єзек. 18:31; ІІ Кор. 5:17)
Одному хлопчикові батько купив гарно зроблене з дерева серце. Повісили його на видному місці і батько сказав: "Сину, це серце буде символом твоєї поведінки. Кожного разу, як ти зробиш щось недобре, я заб'ю в нього одного цвяха, а якщо зробиш щось добре - то вийму одного".
Збігло небагато часу й усе серце було забите цвяхами. Синові зробилося соромно і він вирішив поправитися. Через якийсь час хлопчик досягнув того, що в серці не залишилося жодного цвяха. Але коли батько похвалив сина і звернув увагу його на серце, то хлопчик сумно відповів: "Так, тату, але ж дірочки від цвяхів залишилися".
Справді, серце було цілком зіпсуте цвяхами, але батько потішив сина, що він купить йому нове серце.
Ось щось подібне діється з людським духовним серцем. Воно до того зіпсуте гріхом, що його вже й виправити неможливо, а треба замінити новим. У духовному відродженні довершується ця зміна. Бог дає нам нові серця, на яких не буде жодних слідів минулого гріха.