Ангел врятував (Пс. 33:8; Мат. 18:10)
Розповідають, що в одному місті трапився такий неймовірний випадок. В одній кімнаті спали мама і її маленька донечка у своєму ліжечку. І ось якось серед ночі дитина прокинулася, збудила маму та й каже до неї:
- Мамцю, там у дверях до їдальні стоїть ангел і кличе мене рукою. Чи можна мені встати й піти до нього?
Мати не бачила ангела, але вона подумала, що найкраще дитину заспокоїти можна тоді, як її занести до їдальні й показати, що там ніякого ангела нема. Тож, жінка накинула на себе теплу хустку й понесла дитину до їдальні. Ледве опинились вони за порогом їдальні, як у залишеній спальні пролунав сильний гуркіт - то розірвалася й завалилася кахельна піч і своїми уламками цілком присипала дитяче ліжечко.
Мати відразу зрозуміла, що хоч вона ангела й не бачила, але він таки був тут і показався дитині, щоб її врятувати. Мати відразу впала на коліна та щиро дякувала Богові за порятунок, особливо дитини.
Багато разів від кожного з нас Господь відвертав нещастя й небезпеки. Чи вдячні ми Йому за це?
Легкий тягар (І Сол. 4:9; І Пет. 3:8)
Один чоловік побачив маленьку дівчинку, яка несла на руках хлопчика, майже такого, як і вона. Дівчинка йшла з великим зусиллям зі своїм тягарем. І ось той чоловік запитав її: "Чи він не затяжкий для тебе?" "О, він не тяжкий, бо ж то мій брат", - відповіла дівчинка.
А, справді, він був для неї тяжкий, але свідомість споріднення, родинна любов полегшувала той тягар. Так і духовно, свідомість спільноти чинить труд і жертву для ближніх багато легшою, ніж звичайно.
Для любові нема тягару. Бо, справді, чому людям так тяжко зробити щось добре для ближніх? Тому, що в них нема братерського почуття, нема родинної любові, вони чужі.
Спрут - гріх (Іс. 59:4-5; Об. 16:13)
Мешканці індійського побережжя, коли збираються в море для вилову риби, то крім звичайного риболовного приладдя завжди беруть з собою гострі сокири. Це тому, що в тих місцях водиться в морі багатенно великих і небезпечних спрутів, восьминогів та інших чудовиськ. Вони витягають свої довгі та звивисті щупальці й часто перекидають човна з людьми. Ось у таких випадках потрібна гостра сокира, щоб відрубати ті огидні лапи.
Пияцтво, нечестя, злочинність, розпуста - це духовні спрути. Вони розростаються до жахливих розмірів. Щоб змагатися з тим злом, треба замість сокир взяти меча духовного, яким є Слово Боже, і відтинати щупальці тих огидних спрутів, рятуючи духовне та моральне життя.
Щоб не загинути через незнання (Ос. 4:6)
Видатний німецький поет Г. Гейне писав, що французький імператор Наполеон І тому згубив у Москві своє військо та свою славу, що його вчитель, навчаючи його географії, не підкреслив як треба, що в Москві зимою дуже холодно. Тому Наполеон І не підготовив своєї армії до суворої російської зими й через це потерпів поразку.
Коли то є правда, то це ще раз показує, що для успіху в усіх заходах необхідно знати докладно все, що відноситься до даної справи.
Так і духовна боротьба дуже складна й духовний ворог дуже хитрий та сильний. Але наш Вождь ще сильніший і зброя наша краща. Треба тільки все знати, як команду, так і зброю, духовну стратегію й поле битви.
Все це є описане в чудовому уставі - в Святій Євангелії. Вивчайте і застосовуйте той устав, і ви не потерпите поразки.
Чи можуть осли говорити? (Числа 22:28-30)
На кораблі їхало кілька невіруючих "філософів", і тим само кораблем їхав один віруючий, який добре знав Біблію. Між невіруючими зайшла розмова про Біблію; очевидно, що вона їх чомусь непокоїла. Один з них похвалився: "Я людина науки, і я дослідив цю книгу. Я вибрав з неї деякі оповідання, розглянув їх і визнаю їх неправдивими. Ось є в Біблії оповідання, що Валаамова ослиця заговорила. Я немало напрацювався, досліджуючи осла, і переконався, що побудова його рота така, що він не може говорити".
Віруючий встав і запитав: "Пане, а чи це ви того осла створили?" "Ні, людина не може створити живих істот", - була відповідь.
"Оце ж то! Отже, ви, пане, створіть осла, а я вже навчу його говорити. У вас цілком ненаукова думка, що Творець осла не може заставити Своє твориво заговорити!"
І "людина науки" не знала, що на це сказати. Бо ж і справді мусить бути людина дуже обмеженою, якщо вона судить про Бога по-людськи й думає, що те, що неможливе людині, неможливе й Богові. Але Біблія нас навчає про Бога Всемогутнього, Який може й каміння заставити говорити.